

Алгоритми шифрування класифікують на дві основні категорії: симетричне та асиметричне шифрування. Їхня принципова відмінність полягає в кількості ключів, що використовуються. Симетричні алгоритми застосовують один ключ для шифрування та розшифрування. Асиметричні алгоритми використовують два різні, математично пов’язані ключі. Це розділення визначає фундаментальні функціональні відмінності та впливає на їхнє застосування у різних сферах.
Симетричне шифрування (криптографія з симетричним ключем) використовує один ключ для шифрування й розшифрування інформації. Асиметричне шифрування (криптографія з відкритим ключем) базується на двох ключах: відкритому та приватному. Розуміння типів ключів і принципів їхньої роботи дозволяє зрозуміти архітектурні особливості, які формують властивості безпеки, ефективність і сфери застосування кожного підходу.
У криптографії алгоритми шифрування створюють ключі — послідовності бітів для шифрування або розшифрування даних. Спосіб використання ключів визначає різницю між симетричним і асиметричним шифруванням і типи ключів у кожній системі.
Симетричні алгоритми застосовують один ключ для обох операцій — шифрування та розшифрування. Наприклад, якщо Аліса надсилає Бобу повідомлення з симетричним шифруванням, вона передає той самий ключ Бобу для розшифрування. Це створює ризик: якщо стороння особа отримає ключ, вона отримає доступ до інформації.
Асиметричне шифрування використовує два ключі. Відкритий ключ призначений для шифрування і може вільно поширюватись. Приватний ключ застосовують для розшифрування і тримають у секреті. Якщо Аліса шифрує повідомлення відкритим ключем Боба, лише Боб може розшифрувати його приватним ключем. Навіть якщо зловмисник оволодіє відкритим ключем і повідомленням, розшифрувати дані він не зможе. Це забезпечує набагато вищий рівень безпеки під час розповсюдження ключів, ніж симетричні алгоритми.
Ще одна різниця полягає у довжині ключа, яку вимірюють у бітах і яка прямо впливає на рівень захисту кожного алгоритму.
У симетричних системах ключі підбирають випадково, їхня довжина зазвичай становить 128 або 256 бітів залежно від потрібного рівня безпеки. В асиметричному шифруванні між ключами існує математичний зв’язок. Цю залежність можуть використати для злому, тому асиметричні ключі значно довші для досягнення еквівалентної безпеки. Наприклад, 128-бітний симетричний ключ і 2 048-бітний асиметричний ключ забезпечують приблизно однаковий рівень захисту. Така різниця впливає на потужність і швидкість обробки даних.
Обидва типи мають як переваги, так і недоліки. Симетричне шифрування значно швидше і потребує менше ресурсів. Однак його слабке місце — розповсюдження ключа: один і той самий ключ передають усім, хто потребує доступу. Це підвищує ризики безпеки.
Асиметричне шифрування вирішує проблему розповсюдження ключів — відкритий ключ доступний кожному, а приватний зберігають у таємниці. Недолік — низька швидкість і високі обчислювальні витрати через довгі ключі. Тому цей метод менш підходить для швидкого захисту великих обсягів даних.
Симетричне шифрування найчастіше використовують для захисту інформації у сучасних комп’ютерних системах завдяки високій швидкості. Наприклад, Advanced Encryption Standard (AES) використовують урядові установи США для захисту секретної та конфіденційної інформації. AES замінив Data Encryption Standard із 1970-х років, що був стандартом симетричного шифрування.
Асиметричне шифрування застосовують там, де багато користувачів шифрують і розшифровують повідомлення чи дані, і швидкість не є пріоритетом. Так працює шифрування електронної пошти: для шифрування використовують відкритий ключ, для розшифрування — приватний.
Більшість сучасних застосунків поєднують обидва методи у гібридних системах. Security Sockets Layer (SSL) і Transport Layer Security (TLS) — приклади таких систем для захисту інтернет-комунікацій. SSL більше не вважають безпечним та не рекомендують до використання, а TLS — захищений і використовується основними веббраузерами.
У блокчейні й системах цифрових активів шифрування підвищує рівень безпеки користувачів. Наприклад, під час встановлення пароля для цифрового гаманця його файл шифрують. Проте, хоча головні криптовалюти та цифрові активи використовують пари відкритих і приватних ключів, часто помилково вважають, що блокчейн-системи застосовують саме асиметричне шифрування. Не всі системи цифрового підпису використовують шифрування, навіть якщо залучають відкриті та приватні ключі. Повідомлення можна підписати цифровим підписом без шифрування. RSA дозволяє підписувати зашифровані повідомлення, але ECDSA не використовує шифрування для створення підпису.
У цифрову епоху симетричне та асиметричне шифрування забезпечують конфіденційність інформації та захист комунікацій. Обидва підходи мають свої переваги й недоліки, різні типи ключів і сфери застосування. Симетричне шифрування ефективне для швидких і продуктивних сценаріїв. Асиметричне — для надійного розповсюдження ключів і захищеної багатокористувацької взаємодії. Із розвитком криптографічної науки обидві системи залишаються актуальними і незамінними для захисту комп’ютерної інфраструктури.
У криптовалютах розрізняють два типи ключів: відкритий ключ — це адреса для отримання коштів, приватний ключ — секретний код для контролю активів. Деякі системи додають апаратні ключі безпеки для додаткового захисту.
Smart-ключі забезпечують вищий рівень безпеки завдяки шифруванню, що унеможливлює несанкціоноване дублювання. Вони дають змогу дистанційно контролювати доступ, відстежувати його в реальному часі й виключають ризик втрати фізичного ключа. Також smart-ключі зручні завдяки бездротовому підключенню та можливості керування кількома користувачами.











