Люди, які відчувають роздратування, коли чують, як говорять їхні батьки, не є бездушними. Якщо ви перебуваєте в такій ситуації, коли при першому ж слові батьків ви відчуваєте непояснене роздратування, але зазвичай у вас досить хороший настрій, просто ви не можете контролювати себе з батьками, у вас завжди виникає невідомий гнів. Насправді це є екстреною реакцією після внутрішніх конфліктів у родині. Найчастіше це пов'язано з тим, що в дитинстві, спілкуючись з батьками, ви не отримували позитивного зворотного зв'язку. Кожне їхнє слово супроводжувалося запереченнями, іронією, приниженням вашого розуму. Щоб не піддаватися такому психічному тиску, ви несвідомо стаєте агресивними. Це механізм захисту, у результаті тривалого пригнічення в комунікації ви відчуваєте глибоке безсилля, що призводить до тривожності, чутливості та комплексів неповноцінності. Це, в свою чергу, веде до того, що в дорослому віці у вас виникає інстинктивне роздратування до батьків, ви не хочете підтримувати зв'язок, не хочете відповідати на дзвінки, навіть повідомлення голосом доводиться перетворювати на текст, щоб прочитати. Тож не думайте, що ті, хто ненавидить своїх батьків, є бездушними чи мають поганий характер. Не переживши чужих страждань, не слід радити іншим бути добрими. Пам'ятайте, що діти, яких не любили щиро, вже вичерпали всі сили, щоб не вирости у негативі. Інші можуть піднятися на вершину гори, це справді вражаюче, але ви можете піднятися з дна долини на півгори, і це заслуговує на оплески.