Останнім часом проєкт GAIB доволі популярний, напевно багато хто вже встиг у нього інвестувати.

Історія, яку він пропонує, справді приваблива — зібрати обчислювальні потужності ваших домашніх відеокарт, об’єднати їх у великий пул, а потім здавати в оренду компаніям, що навчають AI-моделі. Ви надаєте потужності — отримуєте токени; команда проєкту продає обчислення — заробляє справжні гроші; AI-компанії отримують дешевші ресурси — суттєво економлять.

Звучить так, ніби всі у виграші, ідеальне замкнене коло, чи не так?

Але я довго думав і все ж відчуваю, що щось тут не так.

Головна проблема цієї моделі полягає в тому: чи реально ці розрізнені GPU-потужності можна продати таким гігантам, як OpenAI?

Подумайте: що їм потрібно для навчання моделей? Стабільність, висока пропускна здатність, низька затримка й суворий захист даних. Наші звичайні відеокарти — сьогодні онлайн, завтра відключились, інтернет швидкість скаче туди-сюди — чи здатні вони задовольнити ці вимоги?

І це ще не враховуючи затримки між розподіленими вузлами. Навчання AI — це не майнінг, тут вимоги до якості обчислень значно вищі.

Я не кажу, що ця модель повністю неможлива, але принаймні зараз між технічною здійсненністю і реальним бізнесом — чимало перешкод.

Тож перш ніж інвестувати, варто добре подумати, чи спрацює ця схема з грошовими потоками. Не варто кидатися на токенні нагороди з гарячою головою, щоб потім не виявити, що знову опинилися...