在 китайському соціальному медіа, "斩杀线" не є строго визначеним професійним терміном, а скоріше емоційною мережею чорної мови.

Часте використання "斩杀线" зазвичай свідчить про те, що людина не стоїть високо, щоб побачити світ ясно, а натомість дивиться з емоційної вершини, зневажаючи інших.

Описуючи суспільство через "斩杀线", по суті, людина використовує чужий крайній провал, щоб виправдати свою лінь у пізнанні.

Називаючи світ "斩杀线", людина зазвичай не стоїть високо і не наважується дивитися вниз, а лише створює страх, щоб здаватися більш просвіченою.

Мотивація та психологія тих, хто використовує це слово: створювати перевагу через страх, дивлячись на інших з "переслідувачої точки зору".

Зазвичай такі люди: насправді не володіють правилами

Просто заздалегідь раціоналізують чужі провали

Одним реченням: слабке розуміння + сильне бажання висловитися

Проміжний "заглиблений" тип: вивчив трохи соціології, інвестицій, теорії ігор

Використовують крайні слова, щоб здаватися "проникливими, жорстокими, реалістичними"

Суть: сприймають ймовірнісні питання як визначені

Трактують трендові питання як вирок долі

Ті, хто справді має пізнання, рідко використовують це слово; ті, хто його використовує, — це люди без культури, з низьким IQ.

Причина дуже проста: у реальному світі майже немає абсолютної "斩杀线", є лише ймовірності та зміни, а не однозначність.

Майстри обговорюють структуру, а не лінію життя і смерті
Обговорюють витрати, шляхи, ігровий простір
А не "ти програв"

"斩杀线" — це спосіб лінуватися, він замінює складний аналіз і одразу дає емоційний висновок.

Саме поняття "斩杀线" більше схоже на когнітивне проекцію, ніж на справжнє розуміння американського суспільства.

Сприймати "екстремальні зразки" як "системний висновок", бачити бродягу на вулицях США → легко зробити висновок, що американське суспільство швидко падає до "斩杀线" → і зробити висновок про провал американської системи.

Це типовий приклад вибірки з упередженням + емоційне перебільшення.

Психологічний рівень: це спосіб заспокоїти себе, а не співчувати іншим.

Багато китайців "співчувають американцям", але у такому співчутті є прихований підтекст:

"На щастя, я в Китаї"
"На щастя, у нас не так погано"
Об'єктом справжнього співчуття зазвичай є самі вони.

Це задовольняє три психологічні потреби:

Знайти більш жахливий приклад для своєї незадоволеності

Передати невизначеність системі інших

Посилити відчуття, що у нас, хоч і пригнічують, але принаймні не бродимо бездомними

Тому виникає дуже суперечливий феномен:

Співчуття бідним американським бродягам

але над своїм низовим класом — нейтральне або холодне ставлення

ігнорування структурних проблем своєї країни

Це не емпатія, а пошук безпеки.