Приєднання до людей — це страшна хвороба. Колись я був красивий, як відкрите вікно, навколо було ясно, тоді з часом я навчився розуміти, що кожен приходить у потребі. Коли потреба минула, я повертався додому, як і всі інші, якщо хтось говорив трохи краще, я думав, що мене люблять, якщо я обіймав, мене обіймали любов’ю, навіть якщо мене ранили, я сприймав це як своє, мене використовували всі, хто приходив.