Давно не спілкувався з однокласником з середньої школи, він сказав, що хоче прийти вирішити якісь справи.

Я зустрів його на вокзалі, запросив на вечерю.
Після вечері він запропонував організувати зустріч зі старими однокласниками й співати пісні, щоб повеселитися.
Я сказав, що у мене вечором справи, він відповів, що я не буду вирішувати справи весь вечір, він спочатку піде співати зі однокласниками, а я приду, як закінчу.
Я сказав, ви співайте, а коли я закінчу, буде вже дуже пізно, я точно не зможу прийти.
Біля 12-ї ночі він надіслав мені адресу й номер кімнати караоке.
Я подивився на час і відповів, що вже занадто пізно, я не прийду.
Він відразу позвонив, сказав, що я його кидаю, що він приїхав з іншого міста так далеко, а я як господар не вважаю за честь прийти, не приходжу взагалі.
Якщо я не йду, то нехай переведе дві тисячі юанів, він розрахується за мене.
Я подумав, що він напився, сказав, щоб він не жартував, ви гуляйте, я вас потім запрошу ще раз.
Після розмови він відразу надіслав ще одне повідомлення, сказавши, що не жартував.
Що до цього співу вечором, я на самому початку сказав, що мене там не буде через справи, це ти сам пішов запрашувати людей, я це не організовував.
Він сказав, неважливо, справу вже організували від мого імені, я обов'язково повинен розрахуватись. Я його відразу заблокував.
Я помітив, що люди з поганою моралью мають одну спільну рису — вони невдячні й не знають міри.