Тристороння війна нової епохи Трампа: як Сирія стала геополітичним полігоном

2026 рік минув вже два місяці, і світова політична карта зазнала різких потрясінь. Від нічних ракетних ударів у Каракасі до змін влади у Дамаску та гуркоту в небі Тегерана — США швидше ніж будь-коли переписують міжнародний порядок. Особливо яскраво це проявляється у ролі Сирії — від ізольованої країни вона перетворилася на ключового гравця у переформатуванні Близького Сходу. Ця операція, що охоплює три континенти, — не традиційна війна, а складна глобальна акція, що поєднує захоплення ресурсів + зміну влади + контроль над маршрутами.

Боротьба за нафту у Західній півкулі: починаючи з Венесуели

3 січня 2026 року вночі у Каракасі пролунали вибухи. Спеціальні підрозділи США провели у цьому місті операцію з перерозподілу влади — безпосередньо взяли під контроль і вивезли президента Венесуели Мадуро. Це був не звичайний державний переворот, а відверте захоплення ресурсів.

У своєму наступному зверненні до нації Трамп без обережності заявив, що США отримали понад 80 мільйонів барелів нафти з Венесуели. Ще більш шокуючим було те, що міністр енергетики США Кріс Райт відкрито повідомив, що компанії, зокрема Chevron, пообіцяли інвестувати сотні мільйонів доларів у відновлення венесуельських родовищ. А нинішній лідер країни, Делсі Родрігес, описується як “повністю залежний від економічної підтримки Вашингтона”.

Амбіції Вашингтона не обмежуються нафтою. Міністр внутрішніх справ Бургум відкрито заявив, що наступним кроком стане інвестиції у 60 ключових мінералів Венесуели. Хоча Каракас зберіг формальну автономію, його економічна система вже повністю під контролем. Це більше не гра у санкції та контрсанкції — це пряме управління ресурсами країни.

Швидка трансформація Сирії: від об’єкта санкцій до стратегічного гравця

Поки США діяли у Каракасі, Сирія переживала зовсім іншу, але не менш глибоку зміну. У порівнянні з військовими ударами по Венесуелі, трансформація Сирії демонструє гнучкість стратегічного підходу Вашингтона — дипломатія + економічні стимули + стратегічне переорієнтування.

У червні 2025 року Трамп підписав указ, що повністю скасовує санкції проти Сирії та призупиняє дію закону “Кейзера”, а ЄС швидко приєднався. Це здається гуманітарним кроком, але за ним стоять чіткі геополітичні розрахунки.

Аналіз британської парламентської дослідницької установи розкриває справжні наміри. Перелік вимог до нової сирійської влади — як контракт: приєднатися до “Авраамових угод”, вигнати ісламські екстремістські групи, співпрацювати з США для запобігання відродженню терористичних угруповань. Сирія швидко перетворилася з “міжнародного сироти” на “інвестиційний об’єкт”, ставши стратегічним плацдармом для США у розгортанні “дуги опору” Ірану.

Передача влади у Дамаску ознаменувала переформатування геополітичної ситуації на Близькому Сході. США навіть почали застосовувати більш радикальні заходи — тиснути на федеральний суд із вимогою припинити тимчасовий статус близько 6000 сирійських біженців, аргументуючи це тим, що “ситуація у Сирії стабілізувалася і біженці мають повертатися додому для відбудови”. Така одночасна скасування санкцій і примусове повернення відкрито демонструє логіку торгівлі Вашингтона.

Останній крах іранської оборони: військовий конфлікт 40-річної протидії

Якщо Венесуела символізує захоплення ресурсів, а Сирія — гнучкість у дипломатії, то Іран — це фінальна військова розправа.

28 лютого 2026 року США і Ізраїль спільно розпочали операцію “Левиний рик”. Це не повторення “Місячного молота” минулого червня, коли США обмежилися бомбардуванням ядерних об’єктів. Цього разу мета — повністю паралізувати командну систему Ірану. За повідомленнями Центрів новин, ця атака забрала життя понад 200 осіб, зокрема 150 дітей у одній школі.

Найбільш символічним стало те, що під час цієї авіаудару загинув верховний лідер Ірану — Хаменеї. Прем’єр Ізраїлю Нетаньяху обережно зауважив: “З’являється все більше ознак, що він уже помер”, тоді як Трамп прямо оголосив, що “він мертвий”. Іран у відповідь оголосив закриття Ормузської протоки — ключового маршруту транспортування 20% світової нафти.

Ціни на нафту миттєво зросли, і світові ланцюги постачання опинилися під загрозою. Що означає закриття? Зростання енергетичних витрат, інфляція, зміна глобальних торгових потоків. Найбільше постраждають країни Європи та Азії, що залежать від енергоресурсів Близького Сходу.

Холодний розрахунок за логікою: чому саме ці три країни

Від Каракаса, Дамаска і Тегерана — три фронти здаються розрізненими, але насправді вони слідують єдиній стратегічній логіці: мінімальні витрати, максимальний ефект, найшвидше досягнення цілей.

Аналіз Китайського інституту міжнародних досліджень показує, що зовнішня політика Трампа у другому терміні відображає явний “вибірковий обмежувальний підхід” — він обережний щодо великих держав, таких як Китай і Росія, але безжальний до Ірану та Венесуели, які вважає “контрольованими опонентами”. Спільною рисою цих трьох країн є:

по-перше, вони володіють стратегічними ресурсами, необхідними США — нафтою Венесуели, геополітичним розташуванням Сирії та енергетичними запасами Ірану;
по-друге, вони знаходяться у ключових точках глобальних енергетичних маршрутів і транспортних коридорів;
по-третє, внутрішні конфлікти або слабкість цих країн створюють привід для втручання США.

Це — ідеальний приклад “вибіркових ударів” у міжнародній політиці. За словами експертів, у статті на “Фенікс”, дії щодо Венесуели додали Трампу впевненості: “Він зрозумів, що може за допомогою державних механізмів безпосередньо погрожувати іншим країнам і діяти відповідно”.

Білий дім — тепер штаб-квартира корпорації: переформатування влади Трампом

Найіронічніше те, що колись обіцяв “уникати безглуздої війни” Трамп, тепер відкриває нову еру. За даними, за менш ніж рік другого терміну, США провели у 7 країнах понад 600 військових операцій, здійснили понад 600 авіаударів — і це вже зрівнялося з сумою за всі 8 років адміністрації Обами.

Це — свідчення повного переосмислення Трампом президентських повноважень. Він бачить Білий дім як штаб-квартиру бізнесу, а зовнішню політику — як комерційні угоди. Глава дипломатії Рубіо відкрито заявляє про “найвищий рівень” переговорів із Кубою, а Трамп обговорює можливість “дружнього поглинання” Куби.

Ця модель поширюється. Наступна ціль — Карибські країни, зокрема Куба, яка теж має ресурси і стратегічне значення. Трамп показує світу: у цій новій епосі спосіб обчислення інтересів уже змінився.

Колапс старого порядку: куди йде міжнародне право

Дії Трампа руйнують основи післявоєнної системи. Генеральний секретар ООН Гутерріш терміново засудив ескалацію конфліктів, президент Франції Макрон попередив про загрозу глобальній стабільності, а президент Туреччини Ердоган висловив “глибоку стурбованість”.

Але засудження не зупинить закриття Ормузської протоки і не поверне мертвих дітей. Глибше наслідки — у тому, що США перетворюють зміни влади з винятку у норму: якщо одна велика країна може безкарно заарештувати президента іншої, завдати авіаударів по її лідерах, то міжнародний порядок, заснований на суверенітеті, — фактично повернувся до 19 століття ідеї “слабкий — їж”**.

Коментарі “Сіньхуа” наголошують, що уряд Трампа вже не позиціонує себе як постачальник міжнародних публічних товарів, а цілком використовує багатосторонні механізми як інструменти. Коли правила починають ігноруватися їхніми творцями, інші країни мають лише два шляхи: підкоритися силі або прискорити власне військове і економічне озброєння.

Аналіз реальності: справжня сутність боротьби за ресурси

Нафта з Венесуели безперервно надходить до американських НПЗ. Контракти на відновлення Сирії розділяють країни Перської затоки, а США отримують стратегічні вигоди. Водночас у небі Ірану знову лунають вибухи.

Ця блискавична операція на трьох континентах — не боротьба за “демократію” чи “боротьбу з тероризмом”, а за контроль над енергоресурсами і глобальними маршрутами. Трамп через промови у Конгресі і нічні ракетні удари посилає світові чіткий сигнал: у цю нову епоху геополітики сутність держави вже не полягає у політичних інститутах, а у ресурсах і владі. Трансформація Сирії — найяскравіше підтвердження цієї нової реальності.