Розповім вам, з якого часу я почав цінувати гроші.

У мому рідному селі жив один старий дядько, який в дитинстві дуже любив розважати нас, дітей.

У моїй пам'яті він завжди залишався звичайним стариком у чистому одязі, який розважав нас і дарував конфети.

Коли я виріс, то під час життєвих невдач я часто їздив до рідного села, щоб трохи відпочити й заспокоїтися. Однієї години я сидів на веранді біля дому і випадково почув розмову про цього старика.

Виявилося, що в молоді роки він займався вугільним бізнесом. На той час багато людей з рідного села працювали разом із ним. У свій найбільш успішний період він побув найбагатшою людиною в місті. Людина була жорстока. Коли якось сто людей прийшли на його шахту, щоб влаштувати погром, він прямо кидав запальнички в натовп і гнав їх бульдозером. Він мав великі зв'язки як у службовців, так і в кримінальних середовищах.

Але в розквіті своєї слави він закохався в азартні ігри. За кілька років у Макао він програв все свої гроші.

Спираючись на старі знайомства й репутацію, він влаштував своїх дітей, племінниць, племінників та онуків на державну службу.

Люди, яким він допомагав раніше, сплатили за нього великі страховки, і він прожив другу половину життя в достатку. Можна сказати, що все закінчилося добре.

Один день я зустрів його біля дому і поговорив із ним. Я запитав його про молоді роки. Він сказав: «Це все було давно, чув я».

На прощання він сказав мені: «Обов'язково цінуй свої гроші. Це єдине, що дядько може тебе навчити з власного досвіду».

Дивлячись на його зігнуту спину, я це зрозумів. З того дня я став дуже цінувати свої гроші.