Dongwu Strategy: Lessons from 1970s Stagflation - From Historical Review to Current Allocation Logic

Ключові моменти звіту

Цей звіт використовує історичний досвід, аналізуючи причини двох хвиль стагфляції у 70-х роках XX століття та поведінку основних активів, щоб надати ідеї щодо розподілу активів. Важливо підкреслити,

по-перше, ми обговорюємо ризики стагфляції за кордоном (зокрема в США), оскільки високий фіскальний дефіцит американської економіки чинить тиск на інфляцію, а зростання цін на нафту підвищує ймовірність стагфляції. Водночас економіка Китаю перебуває на етапі дна та високоякісного розвитку, і її траєкторія дуже важко змінюється.

По-друге, ми не прогнозуємо неминучу повторну появу стагфляції, а звертаємо увагу на асиметрію потенційних ризиків і доходів: якщо ціна на нафту раптово зросте до 150-200 доларів у малоймовірному сценарії, це суттєво вплине на активи з високою оцінкою та високим рівнем кредитного плеча. У разі реалізації такого ризику потенційні збитки будуть значно більшими за можливі прибутки. З огляду на цю асиметрію, ринок схильний до структурних змін.

Як виникла велика стагфляція у 70-80-х роках XX століття?

Загалом, її причинами були три основні фактори: 1) домінування кейнсіанської політики з двома «розширеними» — монетарною та фіскальною — політиками, що сприяли інфляції; 2) конфлікти на Близькому Сході, що призвели до обмеження постачання нафти та різкого зростання цін, викликавши імпортну інфляцію; 3) розпад системи Бреттон-Вудса та девальвація долара, що посилили стагфляційні процеси.

Як поводилися основні активи під час стагфляції?

Ринок акцій: у США спостерігалася чітка диференціація. У період першої хвилі (1973–1974) американські акції суттєво падали, тоді як у другій хвилі (1979–1980) вони змогли повернутися до зростання.

Облігації: ставки зросли значно, і ринок увійшов у медвежий тренд. Передача стагфляційного шоку до ставок відбувалася через два шляхи: високий рівень інфляції піднімав номінальні ставки, а монетарна політика — реальні ставки.

Товари: у цілому показники були досить хорошими, особливо через ослаблення долара. У періоди двох хвиль стагфляції ціни на нафту та золото зросли значно, тоді як промислові метали, такі як мідь і алюміній, показували слабкий ріст. Тому, якщо порівнювати з сучасністю, після погіршення ризиків стагфляції за кордоном очікується посилення жорсткості монетарної політики США та зміцнення долара, що тисне на ціни на сировинні товари, зокрема золото і мідь, які демонстрували відкат.

Які уроки для сучасних ринків із поведінки японських і американських акцій у періоди стагфляції?

Хоча криза нафти та глобальна стагфляція 70-х років не повторюються у цій циклі, існує певна «загроза» стагфляції в США. Внутрішній макроекономічний контекст у Китаї суттєво відрізняється: завдяки унікальним структурним перевагам і цілісній економічній системі, поведінка китайських акцій (особливо високотехнологічних і високотехнологічних секторів) не обов’язково буде прямо корелювати з ризиками стагфляції за кордоном. Навпаки, зростання зовнішніх ризиків може підсилити переваги внутрішніх активів.

Отже, аналізуючи історію, важливо не слідувати сліпо минулому, а витягати ключові уроки для сучасних умов. Якщо ринок орієнтується на логіку стагфляції за кордоном, то історичний досвід японського ринку 70-х років, особливо у високотехнологічних секторах, може бути корисним для прогнозування поведінки українського ринку, зокрема сектору високотехнологічного виробництва.

Перший урок: навіть у сценарії стагфляції за кордоном, завдяки розвинутій виробничій базі та лідерству у енергетичній трансформації, український ринок може перевищити японський 78-річної давнини за рівнем стійкості та стати «притулком» для глобальних інвестицій.

Другий урок: у разі погіршення зовнішніх умов, сектор енергетики та ресурсів стане найкращим за показниками.

Третій урок: технологічний сектор може зазнати корекції, але сильні тренди залишаться. Інфраструктурні компанії з конкурентними перевагами, зокрема у зберіганні, передових технологіях і напівпровідниках, мають потенціал для зростання.

Четвертий урок: у періоди зовнішньої стагфляції споживчий сектор зазвичай слабкий і поступається ринку, але в Україні ситуація може бути інша через внутрішні переваги.

П’ятий урок: високотехнологічний сектор із структурними перевагами має потенціал для стабільної та стійкої поведінки.

Ризики: несподіване уповільнення економічного зростання, слабка реалізація політичних заходів, геополітична напруженість, невизначеність зовнішньої політики.

Основний текст звіту

Стагфляція — це особливий дисбаланс у макроекономіці, що проявляється одночасним високим рівнем інфляції, економічною застою та високим рівнем безробіття. У 70-х роках XX століття США пережили дві типові хвилі стагфляції: перша — 1973–1974, друга — 1979–1980. За цей час рівень інфляції зростав понад 10% у річному обчисленні, а індекс цін виробників (PPI) — понад 20%. Водночас ВВП знижувався, безробіття зростало, і економіка входила у глибоку кризу. Аналогічно, і інші великі економіки — Великобританія, Німеччина, Японія — також переживали подібні періоди. Зараз конфлікти на Близькому Сході спричинили зростання цін на нафту, а останні дані за лютий у США показують PPI зростання на 3.4% рік до року, що перевищує очікування. Це ще не враховує повного впливу нафтового шоку, і подальше зростання PPI цілком можливо.

На цьому фоні очікується посилення ризиків стагфляції. Цей звіт, аналізуючи історію 70-х років, допомагає сформулювати ідеї щодо розподілу активів. Важливо підкреслити,

по-перше, що ми говоримо про ризики стагфляції за кордоном (зокрема в США), оскільки високий фіскальний дефіцит і зростання цін на нафту підвищують ймовірність її виникнення. Водночас економіка Китаю перебуває на підйомі, і її траєкторія важко змінюється.

По-друге, ми не прогнозуємо неминучу повторну появу стагфляції, а звертаємо увагу на асиметрію ризиків і доходів: якщо ціна на нафту раптово зросте до 150–200 доларів у малоймовірному сценарії, це суттєво вплине на активи з високою оцінкою та кредитним плечем. У разі реалізації такого ризику потенційні збитки будуть значно більшими за можливі прибутки. З огляду на цю асиметрію, ринок схильний до структурних змін.

Як виникла велика стагфляція у 70-80-х роках?

Загалом, її причинами були три основні фактори: 1) домінування кейнсіанської політики з двома «розширеними» — монетарною та фіскальною — політиками, що сприяли інфляції; 2) конфлікти на Близькому Сході, що призвели до обмеження постачання нафти та різкого зростання цін, викликавши імпортну інфляцію; 3) розпад системи Бреттон-Вудса та девальвація долара, що посилили стагфляційні процеси.

Як поводилися основні активи під час стагфляції?

Ринок акцій: у США спостерігалася чітка диференціація. У період першої хвилі (1973–1974) американські акції суттєво падали, тоді як у другій хвилі (1979–1980) вони змогли повернутися до зростання.

Облігації: ставки зросли значно, і ринок увійшов у медвежий тренд. Передача стагфляційного шоку до ставок відбувалася через два шляхи: високий рівень інфляції піднімав номінальні ставки, а монетарна політика — реальні ставки.

Товари: у цілому показники були досить хорошими, особливо через ослаблення долара. У періоди двох хвиль стагфляції ціни на нафту та золото зросли значно, тоді як промислові метали, такі як мідь і алюміній, показували слабкий ріст. Тому, якщо порівнювати з сучасністю, після погіршення ризиків стагфляції за кордоном очікується посилення жорсткості монетарної політики США та зміцнення долара, що тисне на ціни на сировинні товари, зокрема золото і мідь, які демонстрували відкат.

Які уроки для сучасних ринків із поведінки японських і американських акцій у періоди стагфляції?

Хоча криза нафти та глобальна стагфляція 70-х років не повторюються у цій циклі, існує певна «загроза» стагфляції в США. Внутрішній макроекономічний контекст у Китаї суттєво відрізняється: завдяки унікальним структурним перевагам і цілісній економічній системі, поведінка китайських акцій (особливо високотехнологічних і високотехнологічних секторів) не обов’язково буде прямо корелювати з ризиками стагфляції за кордоном. Навпаки, зростання зовнішніх ризиків може підсилити переваги внутрішніх активів.

Отже, аналізуючи історію, важливо не слідувати сліпо минулому, а витягати ключові уроки для сучасних умов. Якщо ринок орієнтується на логіку стагфляції за кордоном, то історичний досвід японського ринку 70-х років, особливо у високотехнологічних секторах, може бути корисним для прогнозування поведінки українського ринку, зокрема сектору високотехнологічного виробництва.

Перший урок: навіть у сценарії стагфляції за кордоном, завдяки розвинутій виробничій базі та лідерству у енергетичній трансформації, український ринок може перевищити японський 78-річної давнини за рівнем стійкості та стати «притулком» для глобальних інвестицій.

Другий урок: у разі погіршення зовнішніх умов, сектор енергетики та ресурсів стане найкращим за показниками.

Третій урок: технологічний сектор може зазнати корекції, але сильні тренди залишаться. Інфраструктурні компанії з конкурентними перевагами, зокрема у зберіганні, передових технологіях і напівпровідниках, мають потенціал для зростання.

Четвертий урок: у періоди зовнішньої стагфляції споживчий сектор зазвичай слабкий і поступається ринку, але в Україні ситуація може бути інша через внутрішні переваги.

П’ятий урок: високотехнологічний сектор із структурними перевагами має потенціал для стабільної та стійкої поведінки.

Ризики: несподіване уповільнення економічного зростання, слабка реалізація політичних заходів, геополітична напруженість, невизначеність зовнішньої політики.

Основний текст звіту

Стагфляція — це особливий дисбаланс у макроекономіці, що проявляється одночасним високим рівнем інфляції, економічною застою та високим рівнем безробіття. У 70-х роках XX століття США пережили дві типові хвилі стагфляції: перша — 1973–1974, друга — 1979–1980. За цей час рівень інфляції зростав понад 10% у річному обчисленні, а індекс цін виробників (PPI) — понад 20%. Водночас ВВП знижувався, безробіття зростало, і економіка входила у глибоку кризу. Аналогічно, і інші великі економіки — Великобританія, Німеччина, Японія — також переживали подібні періоди. Зараз конфлікти на Близькому Сході спричинили зростання цін на нафту, а останні дані за лютий у США показують PPI зростання на 3.4% рік до року, що перевищує очікування. Це ще не враховує повного впливу нафтового шоку, і подальше зростання PPI цілком можливо.

На цьому фоні очікується посилення ризиків стагфляції. Цей звіт, аналізуючи історію 70-х років, допомагає сформулювати ідеї щодо розподілу активів. Важливо підкреслити,

по-перше, що ми говоримо про ризики стагфляції за кордоном (зокрема в США), оскільки високий фіскальний дефіцит і зростання цін на нафту підвищують ймовірність її виникнення. Водночас економіка Китаю перебуває на підйомі, і її траєкторія важко змінюється.

По-друге, ми не прогнозуємо неминучу повторну появу стагфляції, а звертаємо увагу на асиметрію ризиків і доходів: якщо ціна на нафту раптово зросте до 150–200 доларів у малоймовірному сценарії, це суттєво вплине на активи з високою оцінкою та кредитним плечем. У разі реалізації такого ризику потенційні збитки будуть значно більшими за можливі прибутки. З огляду на цю асиметрію, ринок схильний до структурних змін.

Як виникла велика стагфляція у 70-80-х роках?

Загалом, її причинами були три основні фактори: 1) домінування кейнсіанської політики з двома «розширеними» — монетарною та фіскальною — політиками, що сприяли інфляції; 2) конфлікти на Близькому Сході, що призвели до обмеження постачання нафти та різкого зростання цін, викликавши імпортну інфляцію; 3) розпад системи Бреттон-Вудса та девальвація долара, що посилили стагфляційні процеси.

Як поводилися основні активи під час стагфляції?

Ринок акцій: у США спостерігалася чітка диференціація. У період першої хвилі (1973–1974) американські акції суттєво падали, тоді як у другій хвилі (1979–1980) вони змогли повернутися до зростання.

Облігації: ставки зросли значно, і ринок увійшов у медвежий тренд. Передача стагфляційного шоку до ставок відбувалася через два шляхи: високий рівень інфляції піднімав номінальні ставки, а монетарна політика — реальні ставки.

Товари: у цілому показники були досить хорошими, особливо через ослаблення долара. У періоди двох хвиль стагфляції ціни на нафту та золото зросли значно, тоді як промислові метали, такі як мідь і алюміній, показували слабкий ріст. Тому, якщо порівнювати з сучасністю, після погіршення ризиків стагфляції за кордоном очікується посилення жорсткості монетарної політики США та зміцнення долара, що тисне на ціни на сировинні товари, зокрема золото і мідь, які демонстрували відкат.

Які уроки для сучасних ринків із поведінки японських і американських акцій у періоди стагфляції?

Хоча криза нафти та глобальна стагфляція 70-х років не повторюються у цій циклі, існує певна «загроза» стагфляції в США. Внутрішній макроекономічний контекст у Китаї суттєво відрізняється: завдяки унікальним структурним перевагам і цілісній економічній системі, поведінка китайських акцій (особливо високотехнологічних і високотехнологічних секторів) не обов’язково буде прямо корелювати з ризиками стагфляції за кордоном. Навпаки, зростання зовнішніх ризиків може підсилити переваги внутрішніх активів.

Отже, аналізуючи історію, важливо не слідувати сліпо минулому, а витягати ключові уроки для сучасних умов. Якщо ринок орієнтується на логіку стагфляції за кордоном, то історичний досвід японського ринку 70-х років, особливо у високотехнологічних секторах, може бути корисним для прогнозування поведінки українського ринку, зокрема сектору високотехнологічного виробництва.

Перший урок: навіть у сценарії стагфляції за кордоном, завдяки розвинутій виробничій базі та лідерству у енергетичній трансформації, український ринок може перевищити японський 78-річної давнини за рівнем стійкості та стати «притулком» для глобальних інвестицій.

Другий урок: у разі погіршення зовнішніх умов, сектор енергетики та ресурсів стане найкращим за показниками.

Третій урок: технологічний сектор може зазнати корекції, але сильні тренди залишаться. Інфраструктурні компанії з конкурентними перевагами, зокрема у зберіганні, передових технологіях і напівпровідниках, мають потенціал для зростання.

Четвертий урок: у періоди зовнішньої стагфляції споживчий сектор зазвичай слабкий і поступається ринку, але в Україні ситуація може бути інша через внутрішні переваги.

П’ятий урок: високотехнологічний сектор із структурними перевагами має потенціал для стабільної та стійкої поведінки.

Ризики: несподіване уповільнення економічного зростання, слабка реалізація політичних заходів, геополітична напруженість, невизначеність зовнішньої політики.