У другій половині дня 21 квітня 2026 року президент США Трамп оголосив на своїй особистій соціальній платформі, що на прохання начальника штабу армії та прем’єр-міністра Пакистану Сполучені Штати відкладуть військові удари по Ірану та продовжать режим припинення вогню. Однак цей, на перший погляд, примирливий дипломатичний крок не викликав суттєвої реакції на ринку нафти. За підсумками торгів того дня ф’ючерси на американську нафту WTI закрилися на рівні 89,12 долара, піднявшись на 2,39% за день, а Brent завершила торги на позначці 92,87 долара, що на 2,72% вище. Ринок, очевидно, вже не реагує на слово «ceasefire» ("припинення вогню").
Головна увага нафтового ринку перемістилася з питання «чи вдасться дипломатичним переговорам» на питання «чи вдасться відновити фізичний ланцюг постачання». Навіть якщо США та Іран досягнуть угоди найближчими тижнями, понад мільярд барелів втраченої через блокаду Ормузької протоки пропозиції не можна компенсувати лише заявою.
Продовження припинення вогню на тлі триваючої блокади
Згідно із заявою Трампа, оприлюдненою 21 квітня за місцевим часом, США на прохання Пакистану відтермінують військові дії проти Ірану та продовжать режим припинення вогню. Припинення вогню діятиме до моменту, поки Іран не подасть єдину переговорну пропозицію та не завершить переговори — «незалежно від результату». Водночас військово-морські сили США продовжать морську блокаду Ірану та зберігатимуть бойову готовність.
Основна суть цієї заяви зводиться до трьох пунктів: військові удари призупинено, морська блокада триває, а ініціатива переговорів переходить до Ірану. Реакція ринку розділилася: оптимісти вважають це ключовим кроком для уникнення повномасштабної війни, песимісти ж наголошують, що «ceasefire without reopening navigation» ("припинення вогню без відновлення навігації") лише зберігає статус-кво, і дефіцит пропозиції продовжить зростати.
Станом на азійську сесію 22 квітня дані ринку Gate показували: ф’ючерси на американську нафту (XTIUSDT) торгувалися по 89,12 долара (+2,39% за 24 години), Brent (XBRUSDT) — по 92,87 долара (+2,72%). Ціни залишаються на високому рівні — біля позначки 90 доларів, що значно вище довоєнного діапазону 70–75 доларів.
Від зриву мирних переговорів до глухого кута припинення вогню
Аналізуючи події з кінця лютого 2026 року до сьогодні, можна простежити, як нафтовий ринок перейшов від «подієвого» до «структурного» драйвера цін:
- 28 лютого: Останній танкер з нафтою пройшов Ормузькою протокою. За оцінкою JPMorgan, він мав прибути до місця призначення близько 20 квітня, що означає повне вичерпання запасів, які потрапили в ланцюг постачання до закриття протоки.
- Березень: Світова пропозиція нафти впала до 97 млн барелів на добу — це різке зниження на 10,1 млн барелів на добу порівняно з попереднім місяцем. Видобуток OPEC+ знизився на 9,4 млн барелів на добу, до 42,4 млн барелів. Середньомісячна ціна Brent сягнула 99,6 долара за барель (+52,66% за місяць), а на кінець березня Brent коштувала 118,4 долара.
- Кінець березня: 32 країни-члени Міжнародного енергетичного агентства (IEA) скоординували випуск 400 млн барелів зі стратегічних резервів — це значно більше, ніж 183 млн барелів після конфлікту Росія-Україна у 2022 році. Втім, це лише тимчасово стабілізувало ціни і не зупинило виснаження запасів.
- Початок квітня: Короткочасні повідомлення про відкриття Ормузької протоки спричинили масове алгоритмічне закриття довгих позицій по нафті, і WTI впала більш ніж на 11% за день. Проте протоку швидко знову закрили, і ціни відновилися.
- 12 квітня: Перша пряма зустріч США та Ірану в Ісламабаді завершилася провалом. Трамп негайно наказав провести «зворотну блокаду» Ормузької протоки, заблокувавши всі судна, що входять і виходять з іранських портів.
- 21 квітня: Трамп оголосив про продовження припинення вогню на прохання Пакистану, але чітко дав зрозуміти, що військово-морська блокада США триватиме, а Іран має першим подати єдину переговорну пропозицію.
- 22 квітня: Brent закрилася на рівні 92,87 долара, WTI — 89,12 долара, що все ще на 20–25 доларів вище довоєнних рівнів.
Дані та структурний аналіз: незворотні втрати постачання
Кількісна оцінка впливу протоки
Ормузька протока забезпечує чверть світової морської торгівлі нафтою. До початку конфлікту щоденні поставки нафти, конденсату та нафтопродуктів через протоку перевищували 20 млн барелів. На початку квітня цей показник впав до приблизно 3,8 млн барелів на добу.
Альтернативні маршрути не здатні компенсувати дефіцит. Потоки нафти з західного узбережжя Саудівської Аравії, Фуджейри в ОАЕ та трубопроводу Кіркук-Джейхан в Іраку зросли з приблизно 4 млн барелів на добу до 7,2 млн барелів, але загальні втрати експорту все одно перевищують 13 млн барелів на добу. Лише у березні сукупні втрати пропозиції перевищили 360 млн барелів, а у квітні очікується ще 440 млн барелів втрат.
Прогнози інституцій: кількісне порівняння
| Інституція | Основний прогноз | Ключові припущення |
|---|---|---|
| Goldman Sachs | Відновлення потоків нафти з Перської затоки до середини травня; середня ціна Brent у 2026 році — 83 дол./бар. | Значний прогрес у мирних переговорах |
| Morgan Stanley | Brent у II кв. — 110 дол./бар., у III кв. — 100 дол./бар. | Триваючі перебої з постачанням |
| Société Générale | Повна нормалізація до кінця 2026 року; ціль Brent на кінець року — 85 дол./бар. | Вкрай повільне відновлення логістики |
| Citi | Brent у II–IV кв. — ~110/90/80 дол./бар. | Втрати запасів 900 млн – 1,3 млрд барелів |
| EIA | Середня ціна нафти у 2026 році — 96 дол./бар. | Дефіцит пропозиції ~290 тис. барелів/день |
| IEA | Попит на нафту у II кв. впаде на 1,5 млн барелів/день | Найбільший зрив постачання в історії |
Прогнози Goldman Sachs, Morgan Stanley, Société Générale, Citi та EIA/IEA суттєво різняться. Це відображає основну дилему ринку: різне бачення «термінів відновлення» безпосередньо впливає на цінові очікування. Оптимісти розраховують на швидке відновлення пропозиції, песимісти вважають, що це займе щонайменше вісім місяців. Остання політика Трампа — «ceasefire without reopening navigation» ("припинення вогню без відновлення навігації") — явно ближча до песимістичного сценарію.
Аналіз ринкових настроїв: сигнали припинення вогню та ринкова байдужість
Оптимісти: припинення вогню як передумова розрядки
Оптимістично налаштовані інституції на чолі з Goldman Sachs вважають, що потоки нафти з Перської затоки можуть поступово нормалізуватися до середини травня, а геополітична премія в цінах на нафту швидко зникне. Директор Національної економічної ради Білого дому Гассет раніше заявляв, що Ормузька протока може бути відкрита протягом двох місяців. Дехто на ринку трактує продовження припинення вогню Трампом як позитивний сигнал для «prevent escalation of hostilities» ("запобігання ескалації бойових дій").
Обережний погляд: блокада нівелює припинення вогню
Société Générale, проаналізувавши всі енергетичні кризи на Близькому Сході з часів Суецької кризи 1956 року, дійшла висновку, що для нормалізації цін на нафту після кризи в середньому потрібно вісім місяців. Серед основних перешкод для зниження цін банк називає пошкодження портів, розчищення акваторій, перебої у судноплавстві та величезні страхові витрати. Оскільки у поточній заяві прямо вказано на збереження морської блокади, відновлення фізичного ланцюга постачання навіть не розпочалося.
Аналіз Citi ще песимістичніший. У їхньому звіті зазначено, що навіть у найоптимістичнішому сценарії — якщо США та Іран домовляться цього тижня, а судноплавство та видобуток нафти повністю відновляться до кінця червня — затримки у відновленні потужностей, логістичні вузькі місця та воєнні руйнування все одно призведуть до потенційної втрати близько 400 млн барелів. З урахуванням вже наявних втрат глобальні запаси скоротяться на 900 млн барелів — до мінімуму за майже вісім років. Відновлення запасів займе понад два роки.
Крайні песимісти: ринок недооцінює шок
Головний економіст Trafigura Саад Рахім прямо заявляє: «The market clearly has not fully grasped the severity of this supply shock» ("ринок явно не усвідомив всю серйозність цього шоку пропозиції"). Він наголошує, що навіть після укладення мирної угоди відновлення потоків нафти займе час, і «there is a clear disconnect between current market expectations and reality» ("існує явний розрив між поточними очікуваннями ринку та реальністю"). Співзасновниця Energy Aspects Амріта Сен йде ще далі, припускаючи, що поставки нафти через Ормузьку протоку «may never return to pre-war levels» ("можливо, ніколи не повернуться до довоєнних рівнів").
Головна суперечність між цими точками зору — не в доцільності припинення вогню, а у тривалості блокади. Остання заява Трампа про те, що припинення вогню триватиме «regardless of the outcome» ("незалежно від результату"), додає значної невизначеності у переговорний процес і ще більше знижує оптимістичні очікування.
Аналіз впливу на галузь: ланцюгові реакції від пропозиції до попиту
Переробка та нафтопродукти: різке падіння обсягів переробки
Згідно зі звітами IEA, у квітні нафтопереробні заводи Близького Сходу та Азії скоротили переробку приблизно на 6 млн барелів на добу через дефіцит сировини — до 77,2 млн барелів на добу. У 2026 році середньодобова переробка сирої нафти у світі буде на 1 млн барелів меншою. Тим часом маржа на середні дистиляти у Сінгапурі досягла рекордних рівнів, короткочасно перевищивши 290 доларів за барель. Це свідчить, що ринок нафтопродуктів ще більш напружений, ніж ринок сирої нафти.
Стратегічні резерви: ефект від випуску знижується
32 країни-члени IEA скоординували випуск 400 млн барелів зі стратегічних резервів — це значно більше, ніж 183 млн барелів у 2022 році. Станом на 10 квітня 2026 року стратегічний нафтовий резерв США становив близько 409 млн барелів, що менше, ніж у березні. Проте за щоденного дефіциту понад 10 млн барелів цей обсяг покриє нестачу лише приблизно на місяць, а його вплив на ціни швидко знижується.
Альтернативна пропозиція: віддалені рішення не вирішують нагальних проблем
З точки зору заміщення, основні нафтовидобувні регіони світу не можуть швидко заповнити дефіцит. Виробництво сланцевої нафти у США має затримку 1–2 роки, а продуктивність свердловин вже досягла межі. Глибоководні проекти у Бразилії та Гаяні потребують 8–10 років інвестицій, а Канада обмежена потужністю трубопроводів. OPEC+ оголосила про збільшення видобутку у квітні на 206 тис. барелів на добу, але цього недостатньо для компенсації багатомільйонного дефіциту.
Зниження попиту: високі ціни як природний запобіжник
IEA прогнозує, що у II кварталі 2026 року світовий попит на нафту впаде на 1,5 млн барелів на добу — це найрізкіше падіння з часів пандемії COVID-19. У березні попит вже був на 800 тис. барелів на добу меншим, ніж рік тому, а у квітні очікується зниження на 2,3 млн барелів. Ефект «demand destruction» ("знищення попиту") через високі ціни поширюється з Азійсько-Тихоокеанського регіону на інші частини світу, стаючи пасивним механізмом ринкового балансування.
Висновок
Оголошення Трампа 21 квітня про продовження припинення вогню принесло певне дипломатичне полегшення у напружені відносини між США та Іраном. Проте припинення вогню не означає відновлення судноплавства, а переговори не гарантують зняття блокади. Триваюча військово-морська блокада США Ормузької протоки призводить до того, що щоденний дефіцит понад 10 млн барелів накопичується безповоротно. Оцінка Trafigura щодо втрати 1 млрд барелів і прогноз Citi, що на відновлення запасів піде понад два роки, вказують на головний висновок: нафтовий ринок пройшов «tipping point» ("точку неповернення"), і ефективність традиційних політичних інструментів та дипломатичних сигналів зменшується під тиском фізичних реалій.
Для учасників ринку важливіше скоригувати очікування щодо повернення до «нормальності» — з «кількох тижнів» до «кількох кварталів чи навіть років», ніж фокусуватися на чергових заголовках про переговори. Найкращим підтвердженням цієї зміни є слабка реакція нафтового ринку на новини про припинення вогню.
