
Згідно з повідомленням Financial Times, через те, що клієнти в Азії поспішають знайти альтернативні постачання нафти з Близького Сходу, які перервалися через війну в Ірані, обсяг експорту американської сирої нафти, як очікується, досягне нового максимуму в квітні. Нафтова дослідницька компанія Kpler оцінює, що цього місяця обсяг експорту США зросте з 3 млн 900 тис. барелів на добу в березні до 5 млн 200 тис. барелів на добу, причому попит з боку Азії збільшиться на 82% до 2 млн 500 тис. барелів на добу; наразі 68 порожніх танкерів прямують до США.
Кількість порожніх танкерів зросла з 24 суден до війни до 68 суден — це безпосереднє відображення того, як ринок Азії в екстреному порядку заміщує переривання постачань нафти з Близького Сходу. Блокада Ормузької протоки перекрила експортні маршрути для ключових країн-експортерів нафти Перської затоки, зокрема Іраку, Саудівської Аравії, Кувейту та Катару, змушуючи азійських покупців шукати поповнення запасів на дальшому й довшому маршруті — на ринку США.
Дані Kpler показують, що якщо підтвердиться середньодобовий експорт США в квітні (5 млн 200 тис. барелів), він значно перевищить будь-який історичний рекорд за попередні місяці, а темп зростання попиту клієнтів з Азії на 82% також далеко вищий за інтенсивність закупівель в інших регіонах. Цей сплеск формує новий статус США як глобального «постачальника-гойдалки» (Swing Supplier) — коли постачання на Близькому Сході занепадає в хаос, США стають єдиним великим експортером, здатним швидко заповнювати прогалини для всього світу.
У четвер Brent (Brent) виросла на 3,31% — до 97,89 долара за барель, тоді як WTI підскочила на 4,2% — до 98,38 долара за барель, відбивши різке падіння, спричинене в попередню торгову добу оптимізмом щодо припинення вогню: у середу WTI навіть зафіксувала найбільше одноденне падіння з квітня 2020 року.
Ормузька протока все ще частково закрита: Іран знову обмежив рух суден і видав навігаційні вказівки лише для частини суден; перевізники не бажають повністю відновлювати прохідність, доки не будуть чітко визначені умови припинення вогню
Енергетична інфраструктура й надалі зазнає атак: у звіті зазначено, що під удар потрапили об’єкти, зокрема ключовий нафтопровід у Саудівській Аравії, який обходить Ормузьку протоку
Є ознаки розширення регіонального конфлікту: атаки Ізраїлю на цілі угруповання «Хезболла» в Лівані, а також удари ракетами й безпілотниками по Кувейту, Бахрейну та ОАЕ ще раз підвищують регіональну напруженість
Подальше розгортання американських військ: Трамп заявив, що американська військова міць і надалі залишатиметься в Ірані «та в його навколишніх регіонах», що свідчить: у найближчій перспективі повністю зняти напруженість у регіоні буде складно
У той час як сплеск експорту підвищує стратегічні позиції, він також викликає потенційний вплив на внутрішній ринок США. Масова конкурентна закупівля з боку азійських клієнтів може підштовхнути вгору ціни на нафту в США та посилити занепокоєння щодо того, що війна в Ірані спричинить нову хвилю інфляції.
Наразі адміністрація Трампа заявляє, що не планує забороняти експорт нафти — аналітики зазначають, що заборона на експорт не дозволить США продавати нафту, змусить НПЗ скорочувати видобуток і, навпаки, зашкодить внутрішньому ринку. Водночас частина аналітиків застерігає: якщо через війну спричинена на Близькому Сході нестабільність триватиме, і з наближенням середньострокових виборів у листопаді зростання витрат на паливо стане стійким, Білому дому, можливо, доведеться переглянути свою позицію.
Різкі коливання цін на нафту вже зачепили світові фондові ринки: індійські базові індекси Sensex і Nifty знизилися приблизно на 0,7%, а азійські ключові ринки, зокрема японський Nikkei, корейський KOSPI та індекс Hang Seng у Гонконзі, впали майже до 1%.
Серцевина переривання постачань нафти з Близького Сходу — це блокада Ормузької протоки, яка перекрила експортні маршрути для основних країн-експортерів, зокрема Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту та Катару. Нині США — єдина альтернатива, яка здатна швидко наростити великі обсяги експорту, і, що важливо, інфраструктура експорту сланцевої нафти є добре розвиненою: у короткостроковій перспективі вона дозволяє суттєво збільшити постачання до Азії.
За оцінками Kpler, середньодобовий експорт США в квітні може становити 5 млн 200 тис. барелів, що на майже третину більше за 3 млн 900 тис. барелів у березні; головний драйвер — сплеск попиту з боку азійських клієнтів на 82%. Наразі 68 порожніх танкерів прямують до США — це майже утричі більше, ніж 24 судна, які були в дорозі за тиждень до війни, що вказує на сильне бажання покупців на стороні попиту.
Масовий експорт у короткостроковій перспективі може штовхнути вгору ціни на нафту на внутрішньому ринку США, оскільки після експорту тієї ж нафти внутрішня пропозиція відносно зменшується: це підвищує закупівельні витрати НПЗ і в підсумку передається споживчому кінцю. Це також є однією з причин, через які деякі аналітики побоюються, що війна з Іраном може посилити інфляційний тиск усередині США.