Допомагаючи керівнику приховати провину, того дня мене всім колективом офіційно звинуватили — я цілий день сидів на робочому місці.

У повідомленні йшлося, що я «без дозволу змінював ключові дані», але пароль root до тієї бази даних знав лише один — технічний директор. Він стояв поруч зі мною, похлопав по плечу і сказав, що молоді помилки — це нормально, наступного разу буде уважніше.
Я мовчав. Бо знав, що сперечатися безглуздо. Того листа, який він просив мене змінити, я вже видалив, запис про схвалення скасували, а телефонну розмову, коли він сказав «зроби це, усно дозволено», я не записував. Я думав, що нічого не залишив.
Поки не згадав, що того дня, коли він просив мене змінити дані, я якраз працював понаднормово, а компанія вимагає подавати заявку на понаднормову роботу. У графі «Зміст роботи» в заявці я випадково написав: «Зміна таблиці XX у базі даних, поля XX, з A на B». Нижче була ще одна стрічка — автоматично згенерований час і обліковий запис системою під час схвалення —
Я зробив скріншот цієї заявки на понаднормову роботу, роздрукував і поклав на стіл у відділ кадрів, сказавши, що це не моя самовільна зміна, а робота за погодженням керівника. Відділ кадрів глянув і скасував повідомлення. Це повідомлення три дні висіло на оголошувальній дошці, а коли його зняли, вони зірвали половину слова з плакату цінностей компанії —
На плакаті було написано «Чесність і довіра», а тепер залишилася лише «Чесність довіри». Проходячи повз, я глянув, не фотографував, але знаю, що хтось зробив знімок.